Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Ваша дитина почала відвідувати дитячий садок. І, як і дорослій людині, їй також потрібен час для прийняття змін у звичному для неї житті. Тільки от у дітей ще слабко розвинені процеси пристосування. Тому дитині дуже потрібна підтримка батьків. 

В період звикання до нових обставин психіка та організм дитини перебувають в сильному напруженні. В цей час дошкільнятко переживає стрес. Звичайно, ступінь проявів цього стану у кожного різна. У разі легкої адаптації вираженість стресу мінімальна. Коли адаптація до садка важка, то існує велика ймовірність хвороб. Не дивуйтеся, що здорова раніше дитина почала часто хворіти. Хвороби – це природня реакція організму на стрес. В період адаптації до садочка, як правило, у дітей виникає багато страхів. Найбільш поширені з них: страшно розлучатися з мамою, страшно і незатишно у новій обстановці, страшно залишатися з незнайомими чужими людьми, дітьми, страшно, що батьки можуть не прийти, не забрати дитину додому Ці страхи дитини обгрунтовані, але ресурс на подолання цих тривог у кожної дитини різний. Це потрібно враховувати. І тут на перший план виходить ключове питання для дитини, що йде у садок: «Чи готова вона розлучитися з мамою?». Всі інші питання є другорядними. У свідомості дитини з самого раннього віку повинна закріпитися впевненість: мама йде, але вона обов'язково повернеться. Як це реалізується на практиці? Будь-яка дитина буде готова піти у садок та розлучитися з мамою, якщо у неї уже сформувалися надійні довірливі стосунки з батьками. Тобто, внутрішньо дитина сформувала образ люблячої мами, її «маленьку копію» у своїй душі.Позиція мами надзвичайно важлива. Вона має бути свідомою та осмисленою. Мама, що прагне виховати щасливу дитину, повинна після стадії симбіозу (після 2-ох років) дозволити собі емоційно відпустити дитину та допомогти їй сформувати своє «Я», самостійність та впевненість.   Дозвольте своїй дитині насититися вашою безумовною любов’ю!