ПРОФІЛАКТИКА ТА ПОДОЛАННЯ БУЛІНГУ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

 Булінг(цькування) – тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого середовища. За результатами дослідження, проведеного UNICEF у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) впродовж останніх трьох місяців, а 24% дітей стали жертвами цього явища.

"Згідно з листом Департаменту освіти і науки України щодо рекомендацій для закладів освіти по застосуванню норм Закону Украни  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украни щодо протидій булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. № 2657-УШ звертаємо вашу увагу на  телефони довіри:

— Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
—  Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
— _Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
— Уповноважений Верховнї! Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
— Уповноважений Президента Украйни з прав дитини 044 255 76 75;
— “Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
—  Національна поліція Украни 102.

Зазначаємо, що неповідомлення про випадки булінгу тягне за собою накладання штрафу або виправні роботи."

За даними опитування HBSC 2018 року, серед дітей віком від 10 до 17 років 35% опитаних упродовж останніх двох місяців брали участь в ображенні/приниженні або знущанні з інших, 37,9 % були жертвами образ, знущань та принижень інших підлітків.
Результати опитування U-Report відбивають найрозповсюдженіші причини булінгу (цькування): ігнорування дорослими булінгу (цькування) (39%) та особливості характеру певних дітей (26%).
Це поширена проблема в сучасному українському суспільстві, і найгостріше воно постає в освітньому середовище, де дитина проводить більшу частку свого повсякденного життя.
Булінг характеризують чотири головні компоненти:1) агресивна й негативна поведінка;
2) булінг здійснюється систематично;3) булінг відбувається у взаємовідносинах, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;4) булінгова поведінка є навмисною.Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба в підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність; наявність у жертви психічних і фізичних порушень; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба в самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.

Що робити?  Ось яких висновків дійшли педагоги:

1.  Припинити глузування.  

2.  Навчати схвалювати.  

3.  Уникати ярликів.  

4.  Мислити сучасно.  

5.  Увести співчуття до розкладу.  

6.  Розвивати творчі здібності.  

7.  Заохочувати учнів  брати активну участь в житті класу 

8.Співпрацювати з батьками.  

9.  Залучати суспільство.