Консультація для педагогів та батьків: «Діти та інтернет: залежність та кібербулінг»

Здоров’я і безпека дітей – пріоритетні напрямки організації навчально-виховного процесу в нашому навчальному закладі. Сьогодні ми поговоримо про те, чому найбільше приділяють уваги наші діти у вільний від навчання час: заняття за копм’ютером.

Інтернет прийшов у життя наших дітей, ставши невід’ємною частиною найближчого оточення. Те, що для нас, покоління докомп’ютерного дитинства, виглядає інновацією, для сучасних дітей є звичною буденністю.

Вони швидко орієнтуються у віртуальному світі, відкривають власні способи використання новітніх можливостей інформаційно-коунікаційних технологій, визначають свої уподобання, розвивають нові потреби. Часто весь  цей світ залишається багато в чому невидимим для дорослих, які не мають стільки часу, щоб пройти тими ж шляхами кіберпростору, якими блукають їх діти.

 Сучасні діти, здається, «вже народжуються з умінням користуватися комп'ютером». З одного боку, це добре: віртуальний світ сьогодні опинився, по суті, головним джерелом інформації, не потрібно йти до бібліотеки, стояти перед полицями магазинів, досить клікнути мишкою та все чого ви бажаєте, як «по щучому велінню» буде доставлено в ваш будинок. Крім того, з введенням нових освітніх стандартів, сучасна школа відходить від звичних моделей навчання, при яких школяру даються готові знання. Щоб їх отримати дитині тепер самій потрібно навчитися добувати інформацію.І в даному випадку Інтернет стає просто незамінним знаряддям для освіти. Однак з іншого боку Інтернет несе і немало загроз як для дитини, так і для всієї сім’ї. І щоб уберегти дитину від них потрібно не тільки знати про існування певних пасток глобальної мережі, а й навчити її їх обходити. Ідеальний варіант коли і батьки і діти розуміють небезпеки і готові їм протистояти.

  Проблема полягає в тому, що в своїх природніх експериментах із засвоєння навколишнього середовища діти стикаються з небезпеками і у віртуальному просторі.  Інтернет на сучасному етапі його розвитку часто порівнюють із диким заходом, в той час, коли спить шериф.

В чому ж головні небезпеки Інтернету? Чим віртуальне інтернет-середовище відрізняється від реального? Як впливає на дітей, як змінює їхнє спілкування? Від яких небезпек дорослі мають застерегти дитину, як допомогти і навчити себе убезпечувати? Ці питання хвилюють батьків, а відповідно, педагог має бути компетентним, адже саме у педагога шукають поради схвильовані мами і тата при зіткненні з невідомими їм кібер-реаліями.

Ще декілька років назад, ця проблема вважалась суто шкільною, на сьогоднішній день, вона значно помолодшала. І говорити про неї потрібно вже з дитячого садка, адже, дітям-дошкільникам батьки дозволяють сидіти в інтернеті безмежно, аби чимось були зайняті. І вони займаються…самостійно… часто навіть не розуміючи ту «дорослу інформацію», яка сиплеться на них з екрану. А батьки, частіше всього і не підозрюють, що переглянула їх дитина, що почула, а головне, як зрозуміла для себе отриману інформацію. 

Однією із найгостріших проблем взаємодії дитини з інтернетом є небезпека зіткнення з агресивними нападами, які називають кібербулінгом.      Кібербулінг – це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо.

Кібер-буллінг – це напади з метою нанесення психологічної шкоди, які здійснюються  через електронну пошту (е-мейл), миттєві повідомлення («аську» - ICQ та інші системи), розгортаються в чатах, на веб-сайтах, в соціальних мережах; діють через текстові повідомлення або через зображення (фото, відео); до кібер-буллінгу відносять також терор за допомогою мобільного телефонного зв’язку. Кібер-буллінг кидає новий виклик батькам, освітянам, іншим дорослим, які спілкуються з дітьми, адже він начебто і не є реальним, але, нажаль,  шкода, яку він завдає, -  повністю реальна.

Ми з вами живемо в непростий, але дуже захоплюючий час, століття загальної інформатизації, комп'ютерних технологій, цифрових інновацій і панування всезнаючої, все вміючої та все дозволяючої Мережі. 

Психологи та лікарі говорять про появу нової хвороби - комп'ютерної залежності. На жаль, найбільше до цієї недуги схильні саме підлітки. Фахівці ведуть мову про появу «синдрому інтернет-залежності", коли людина «поглинається» інформаційними, ігровими та іншими видами комп’ютерної діяльності, втрачає відчуття реального часу, найчастіше йдучи від реальності у світ віртуальний. Чи можна захворіти Інтернетом? Адже Інтернет - це не вірус, який потрапив у  кров? Звичайно можна. Спілкування через Інтернет не проходить даром, ні для дорослих, ані для дітей. У Мережі людина відчуває себе спокійніше, тут непотрібно думати про зовнішність, мову та багато іншого, що має вагу у реальному світі. Справедливо зазначають, що для деяких це місце, де можна відпочити і втекти від реального життя, можна сказати все, що заманеться, не піклуючись про відповідальність.

В Інтернеті також є ігри, додатки які набули широкого поширення. Наприклад, всім добре відомий додаток - «Моя улюблена ферма». Начебто нічого особливого: ні тобі мутантів, ні крові, ні насильства. Але як вона затягує.  Діти, приходячи додому, буквально кидаються за комп'ютер, щоб полити город або подоглядати за тваринами, часто забувши про обід для себе, уроки або допомогу по дому. Вони приваблюють своєю масовістю, одночасно в грі може бути кілька сотень учасників, знайомих і незнайомих. Крім того граючи в деякі комп'ютерні ігри, можливо програвати і кошти. Інтернет, до якого виробляється нездорова пристрасть, як, наприклад, у випадку з комп'ютерними іграми, поглинає весь час і всі думки людини.

Найвідоміші приклади кібер-буллінгу та його наслідки

На кібер-буллінг, як нову форму агресивного нападу на дитину, поки що взагалі звертається уваги дуже мало. Задумуючись про небезпеки широкої практики взаємодії сучасних дітей (особливо підлітків), визначаючи норми часу її перебування у віртуальному середовищі, враховуючи ризики формування комп’ютерної залежності тощо, про загрози кібер-буллінгу ми, як правило, не турбуємось, бо й знаємо про ці феномени значно менше. Проте в усьому світі питання кібер-буллінгу постають все гостріше, актуальніше з огляду на необхідність інформаційної безпеки дитини. І якщо про наслідки буллінгу реального ми все частіше чуємо із засобів масової комунікації, це поступово привертає увагу до складної проблеми. Це і повідомлення про травми, нанесені однолітками, про суїцидальні спроби і трагічні смерті. Нажаль, ці події часто супроводжуються безпорадністю дорослих: «не уявляю, як це могло трапитись», «такий гарний був хлопчик», «це така була гра, перші залицяння» і т.п.

…16-річний Джед Прест вимушений був стати заручником у власному домі, що спровокувало суїцидальну спробу, внаслідок кібер-булллінгу, який розпочався через його незгоду із групою хлопців у школі.  Мультиформи буллінгу включали: нічні дзвінки-жарти, кампанію чуток в чатах, образливі текстові повідомлення,  мовчазний терор (бойкот) в школі».

…Найбільш відомим є трагічний випадок із 13-річним Райяном Патріком Галіганом, який помер від суїциду внаслідок постійного буллінгу в школі, до якого долучився кібер-буллінг, спрямований на розповсюдження чуток про те, що він гей (хоча починалось усе із жартівливої приятельської перепалки).  Вже після смерті батько знайшов у комп’ютері переписку із дівчинкою, яка зустрічалась із Райяном, а потім, прочитавши в Інтернеті, що він гей, порвала з ним і виставила в загальний доступ їхню персональну переписку. Напередодні суїциду Раян писав друзям: «Завтра я це зроблю,  прочитаєте в газеті», а «друзі» відповідали: «це буде весела розвага». Детальний опис цього випадку вже після смерті сина зробив батько, який провів ціле дослідження в Інтернеті, щоб зрозуміти причини загибелі і розказати всім про ті кроки, які могли запобігти трагедії.

… Молодий хлопець, ображений на дівчину за те, що вона його кинула, змонтував і розіслав електронною поштою фото, в якому обличчя дівчини прилаштував до порнографічного зображення.

Найбільших втрат навчанні, кар'єрі, дружнім і родинним відносинам завдає збільшення часу, проведеного в он-лайн, і, як наслідок, відсування реального життя на другий план. У сучасної людини є багато можливостей приємно провести час, але вона шукає все нові й нові. Мережа в цьому ряді займає своє особливе місце. Мережа не викликає фізіологічної залежності, але викликає психологічну, особливо у дітей та підлітків.

Згідно з даними останніх досліджень відхід у світ фантазій став однією з поширених стратегій поведінки сучасної молоді у важких життєвих ситуаціях. Вони вже не долають труднощі і не борються з несправедливістю, а йдуть у свій, віртуальний світ, де вони самі виступають у ролі творця, де вони можуть бути ким завгодно - принцом, лицарем, героєм чи навіть монстром. Вже існують концепції, згідно з якими «алкоголем» індустріальної епохи були наркотики, а в інформаційну ним стали комп'ютерні ігри та он-лайн.

З кожним роком ігрова залежність стає гостріше. Зазвичай лікарі працюють з підлітками від 12 років, але й серед п'яти-шестирічок вже є такі діти, які мислять комп'ютерними категоріями. Серед пацієнтів в основному хлопчики. Агрессивність і інстинкт мисливця, властиві чоловічий натурі, розквітають на благодатному грунті комп'ютерних ігор. А ще гра - це сильні відчуття. Тому саме діти, яким у житті не дістає позитивних емоцій, найчастіше стають жертвами комп'ютера. Віртуальний світ дає викривлене уявлення про світ реальний. І тим самим грає з ними злі жарти. Так, гравець засвоює, що можна стрибнути з великої висоти і не розбитися. Можна ввійти у вогонь і не згоріти. І машина, що мчить на повному ходу в віртуальному світі не є небезпечною. А в підсумку дитина звикає не особливо реагувати на таку ж машину в світі реальном Цей перелік можна продовжувати, але приклади досить добре окреслюють  розмаїття подій, які об’єднує поняття кібер-буллінг.

Першими ознаками комп’ютерної залежності є:

1. пропуски шкільних занять через комп'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;

2. просиджування біля комп'ютера у нічний час;

3. приймання їжі під час комп'ютерної гри чи спілкування в мережі;

4. асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;

5. відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;

6. віддавання переваги віртуальному, а не реальному спілкуванню;

7. загальний час проведений за комп’ютером, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;

8. дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;

9. конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером.

Отже, ми з'ясували першу дуже небезпечну загрозу - інтернет-залежність. Дуже важливо розпізнати її на ранній стадії і встановити межі на використання Інтернету.

Комунікаційні ризики пов'язані з   міжособистісними відносинами інтернет-користувачів і включають в себе контакти педофілів з ​​дітьми та кіберпереслідування.

Незаконний контакт - це спілкування між дорослим і дитиною, при якому дорослий намагається встановити ближчі стосунки для сексуальної експлуатації дитини.

Кіберпереслідування - це переслідування людини повідомленнями, що містять образи, агресію, сексуальні домагання за допомогою інтернет-комунікацій. Також, кіберпереслідування може приймати такі форми, як обмін інформацією, контактами або зображеннями, залякування, наслідування, хуліганство(інтернет-троллінг) і соціальне бойкотування.

Профілактика  кібер-булінга сприяє формуванню загальної готовності дитини до конструктивної взаємодії в сучасному складному соціумі з почуттям власної гідності. 

Знищити повністю кібер-буллінг, як і традиційний дворовий дитячий буллінг в його мінімальній формі, принципово неможливо, але це не значить, що дорослі можуть ігнорувати це явище, відсторонюватись від регулювання підліткових конфліктів.

Профілактична робота дає можливість зменшити страждання і довготривалі негативні психологічні наслідки жертв цькування, запобігти ескалації терору і непоправних трагедій. Запропонований мінімум теоретичного знання, набір прикладів, психологічні характеристики, діагностичні ознаки, правила реагування, схеми побудови комунікації  - матеріал, який можна рекомендувати для практичного використання шкільним психологам, педагогам і батькам. Видається також корисним включити його як окрему тему в спецкурси і практикуми для підготовки практичного психолога в закладах освіти.